Таке просте...

І не відводь від неї ти очей,
Бо не відомо скільки протриває,
Те щастя не збагненне для людей,
Те, що тебе у небо підіймає.

Кохати, вірити, любити завжди,
Триматись за руки і йти в перед,
Не зупинятися ніколи і нізащо,
Бо можна привести все на нівець.

Так, коли любиш, навіть море по коліна.
Так, це таке безмежне відчуття.
Твоя єдина і найближчая людина,
Вона одна і в ній твоє життя.

За ради неї ти прокинешся на ранку.
Обличчя рідне поруч бачиш ти.
І думаєш: - о, так. Вона найкраща!
Ось ця людина, найріднішая мені.

Обнімеш ніжно, поцілуєш та пригорнеш.
І стане зразу тепло у душі.
Такий щасливий більше не самотній.
Заснеш тримаючи долоні у руці.